До Німеччини я вирішила їхати, коли війна почалась. Там жила моя сестра і я подумала, що згодом заберу сина. Та й не проти була трохи грошей заробити, бо жили ми геть не заможно. Чоловік втратив роботу, сидів дома, син вже підліткового віку, йому також гроші були потрібні на всілякі забаганки та й репетиторів, все ж незабаром до вишу вступати.
От я й поїхала. Влаштувалась не відразу, адже в Німеччині чимало бюрократичних проблем. Та згодом почала курси відвідувати і паралельно працювати. Гроші майже усі додому висилала, знала, що моїм важко. Минуло два роки і коли син мав їхати вже до мене, він раптом заявив, що не хоче рідну країну покидати, бо в нього друзі й дівчина.
– Але ж потім ти вже не зможеш виїхати?
– Мамо, якщо схочу, то зможу! Не переймайся!
Спочатку я думала повернутись, хотілося, щоб рідні були поруч. Та коли сказала це чоловікові – він навіть кричати почав.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
– Чи ти здуріла? Ми ж тоді геть пропадемо! Чим думаєш? Що тобі тут робити? За 10 тисяч спину гнути?
Він так мене налаштував, що я все ж вирішила залишитися. Далі всі гроші надсилала додому, за ці роки всього раз приїжджала, на похорон бабусі. А коли сказала, що хочу цьогоріч додому, чоловік знову виступив проти.
– Нащо тобі туди-сюди кататися? Що ти вигадуєш? Тут тривоги!
Я так і не поїхала. Та минуло кілька місяців і я так засумувала, що вирішила нікому нічого не казати, а зібратися й вирушити в дорогу. Набрала подарунків і так і вчинила. Дорогою страшенно стомилась, чотири години на кордоні лиш простояла. Тож, коли доїхала, ледве на ногах стояла.
Двері відчинила своїм ключем, була вже ніч і я не хотіла нікого будити. Увійшла, ніхто не почув. Пішла відразу до спальні, хотіла чоловіка обійняти і шокувати. Та коли нахилилась – побачила, що на моєму місці лежить якась жінка, поруч із чоловіком.
– Це ще що таке? – вигукнула я.
– Ой, що ти тут робиш! – Здивовано закричав чоловік.
– Я додому приїхала. А тут зайнято.
Почалась сварка з криками. Прибіг син з іншої кімнати.
– І ти все знав? І спокійно собі з ними жив? На мої гроші?
Словами не передати, що я тоді відчувала. Це була не просто подружня зрада. Найрідніші люди встромили мені в спину ножа.
Я забрала в них всі гроші, котрі залишились і пішла геть, а за кілька днів поїхала знову до Німеччини. Син дзвонить мені, благає пробачити, а я й говорити з ним не можу. Він вже дорослий і мав би все чудово розуміти. А колишній лише написав, що нічого страшного в ситуації нема, адже він чоловік і не може постійно самий жити.
– Ти не можеш сина без грошей залишити? Як він житиме? – повторював він.
– Йому 19, нехай роботу знайде.
Ця ситуація не дає мені спокою. А ви що думаєте про все це? Невже таке можна пробачити чи бодай забути?
Мій Олег зраджував з подругою. Тому на його день народження вирішила провчити горе-коханців. І це бачили всі його родичі!
– Ну невже вам не хочеться мати гарне свято? – Син прийшов додому й шокував мене. Виявляється традиційного випускного в них не буде
Субота, вечір. У маршрутку забігає огрядна пані та говорить до мене ламаною російською мовою
Мало того, що зять без роботи сидить, бо мобілізації боїться. Так ще й до сусідки бігати почав
Я проміняв чудову дівчину на красуню з обкладинки, а тепер залишився ні з чим. Ніколи не робіть такого!
– Мамо, ти хочеш, аби з нас все місто сміялося?! Люди пальцем тикатимуть і казатимуть, що ти геть розум втратила! – здається, що у моєї мами почався старечий маразм. Інакше не можу пояснити її витівку
За 15 років колишній чоловік не давав аліменти та не телефонував. А тут прийшов до будинку та почав дорікати мені, що я погана мати та жінка!
Свекруха нам влаштувала такий відпочинок на природі! Дотепер мені той шашлик стоїть у горлі!
Коли я зайшла на сторінку невістки – мало не посивіла. Так от на що вона мої гроші витрачає. А казала, що сваха хвора
