Моя донька мріяла про гарний випускний ще з раннього дитинства. Та ми планували, що він буде в нашому рідному місті – Слов’янську. Та склалося інакше. Чотири роки тому ми залишили геть усе і поїхали до Дніпра. Але й там не почувалися в безпеці, тож рушили далі. І врешті опинилися у Франківській області.
Рік моя Маша навчалась дистанційно у попередній школі. Та мене лякало те, що вона ні з ким не спілкується, не гуляє з однолітками. Тож я вмовила її піти в місцеву школу. Але не думала, що нас чекає таке жахіття.
Діти в класі не прийняли мою доньку. Її почали цькувати й ображати. Не раз я приходила розбиратися.
– Що ж ви за люди такі? Як можна. Дитина стільки всього втратила, а ви знущаєтеся?
– Вона сама нас провокує. Включає російську музику, тупі тік-токи, ображає нас усіх!
– Як ображає?
– Каже, що ми селюки, майдануті і багато іншого.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Звісно, після цього я говорила з донькою. Та вона стверджувала, що так просто захищалась. Якийсь період все наче заспокоїлось. Та цьогоріч ми почали готуватись до випускного. Маша так на нього чекала, навіть сукню обрала. Та раптом мені написала вчителька.
– Краще Маші не бути на випускному.
– Чого це?
– Ну, ми з іншими батьками про це поговорили! Все ж вона не була з нашими дітьми з першого класу і ми стільки конфліктів пережили. На вручення атестатів нехай йде, а в ресторан не варто. Нащо ця напруга.
– Ви що, геть здуріли? Я думала, що всі конфлікти в минулому?
– Чого? Ні! Ми просто про них більше нікому не казали. Але ваша Маша принципово продовжувала говорити російською і вмикати російські пісні. Часом навіть на уроках. Ще вона говорила чимало поганого про місцевих людей, українську культуру і традиції. Ми довго наважувались сподівались, що схаменеться. Але не схотіла! А в ресторані всі хочуть відпочивати, а не заспокоювати дітей!
Такого я точно не чекала. Тепер не знаю, як бути. Порадьте, що робити в нашій ситуації? Чому люди такі жорстокі?
Виплачую кредит за квартиру, купую продукти та виховую сина. А чоловік тим часом віддає всю зарплату своїй мамі.
– Ох, любі дітки, обирайте квартиру, котру хочете! Я вам подарую! – На весіллі свекруха так гарно заливала. Та минув рік і вона передумала. Ви не уявляйте, як вона це пояснила
Знайшла у чоловіка квитки з готелю в Буковелі. Хоча знала, що у ті дати він був “у відряджені”
Я все чекала, що мама гроші з Італії нам привезе, так раділа, що вона приїхала. А вона такий сюрприз зробила, досі не можемо відійти
Вирішила переписати хату на сусідку. Можете думати, що я погана мати, але вважаю, що вчинила справедливо. Діти на це заслужили!
– От Бог послав таку нахабу в невістки. Це наша родинна традиція, а ти тут носом крутиш! Теж мені, королева з села приїхала і почала командувати!
Я 2 тижні прала одяг руками в тазику. Зате у свекрухи новенька посудомийка і холодильник. Хоча чоловік казав, що грошей нема!
– Давно в квартирі треба зробити, бо тут вже й таргани не витримують жити. А ти взяла і знову купила собі путівку на море? Геть збожеволіла чи що?!
Мама та подруги радять не розлучатися з чоловіком та перетерпіти зраду. Адже мій Роман на фронті отримує чималі бойові, всю зарплату мені віддає. Але хіба можна через гроші закрити очі на такий підлий вчинок?!
