Ця історія сталася зі мною 4 роки тому. Я йшов додому з інституту, і почув десь збоку, з кущів, дзвінок телефону. Кілька хвилин я лазив по цих кущах, поки не почув десь збоку, дзвінок телефону. Смартфон – це був досить популярний і недорогий Samsung. Зарядка батареї становила 2%. З огляду на, що мій телефон вимикався при 5% акумулятора, я не став відповідати на виклик, щоб телефон не розрядився під час розмови (раптом там треба буде потім при включенні PIN-код вводити) – я перемкнув його в режим польоту, і заблокувавши екран, пішов додому.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Прийшовши додому, поставив на зарядку і включив мережу. За цей час прийшла СМС з проханням повернути телефон дочки, і кілька пропущених викликів.
Помилка номер один була залишити SIM’ку в смартфоні, а номер два – послухатися совісті (яка у мене була в той час) і передзвонити для повернення телефону.
Трубку взяла жінка. У загальних словах розповівши їй про те, за яких обставин був знайдений апарат. Назвав свою адресу, запропонувавши приїхати зараз і забрати знахідку. До слова, мене дико здивувало, що ніяких претензій, криків і погроз на мою адресу не було – я до цього вже знаходив телефони.
А це була помилка номер три – назвати свою адресу. Причому, найбільш фатальна.
Через 3 години дзвінок в домофон – жінка прийшла за смартфоном. Відкривши їй під’їзні двері, виходжу на сходову клітку і чекаю.
Піднімається тітка років 40-ка в супроводі двох поліцейських, які мовчки хапають мене і пакують в наручники, поки дама зловтішається:
«Ага, попався!» «І не соромно у дітей красти?» І все в такому дусі. На прохання пояснити, що відбувається, говорять тільки взяти паспорт і що в відділенні пояснять.
Приїжджаємо в відділення, заводять мене до слідчого. Там уже сидить їх 15-річна дочка і її тато.
Кладуть телефон на стіл, проводять впізнання. Природно, малолітня впізнає свій телефон і грабіжника (мене, тобто).
У серці похололо. На негнучких ногах мене виводять з кабінету і залишають чекати в коридорі під наглядом товариша сержанта.
Після цього були двотижневі розгляди, протягом яких я був на волі (під підпискою) і бігав як електровіник, по універу. Щоб зібрати людей, які довели б моє алібі і майже щодня відвідував відділення поліції, де в черговий раз давав свідчення.
Хочу відзначити слідчого – чудовий мужик, який після кількох розмов повірив в мою невинність і був на моєму боці. А малолітка своїми плутаними показаннями остаточно переконала його.
Звинувачення з мене зняли. І за порадою цього ж слідчого, я звернувся до суду з приводу наклепу. У підсумку справу я виграв – компенсація моральної шкоди та судових витрат. Для батьків малолітки – штраф. Мораль цієї історії: Якщо ви знайшли на вулиці телефон – або забирайте собі, при цьому відразу ж позбувшись SIM’ки. Або проходьте мимо – можливо, знайдеться інший благодійник. Зіпсованих нервів і витраченого часу це не варто.
Що Ви думаєте з цього приводу?
– Син сказав, що в санаторій мене везе! Та вже третій місяць додому не забирає! – Коли я нарешті знайшла дядька – його було не впізнати
Щойно я отримала виплату через загибель чоловіка, мені подзвонила мама. Сказала, що знає, що я маю робити з грішми
Раптом пазлик у моїй голові нарешті склався. От чому Славік так мене переконував поїхати на заробітки…
Мама навіть не спитала, прийняла в себе родичів переселенців. Вони так їй голову задурили, що вже мене знати не хоче
8 років тому моя подруга забрала чоловіка з родини. А нещодавно сама приповзла на колінах пробачення замолювати – очевидно, що Бог покарав її за такий гріх. Я була вражена, коли почула її розповідь про Романа
Через 10 років вирішила провідати стареньких батьків. Однак, на порозі мене зустріла незнайома жінка
– Як ти хочеш молодого й гарного чоловіка – мусиш йому догоджати! – Після року життя з Іваном я зрозуміла одну важливу істину
Відбила чоловіка в його коханки! Як?! Стала для неї найкращою подругою…
Я й не знала, що чоловік заповіт на доньку написав. Певно, не думав, що вона мене вижене. Але так помилився
