При народженні мені батьки дали ім’я Мелашка. Адже їм місцева ворожка напророчила, що дівчинка з таким ім’ям, яка прийде до них в рід, обов’язково принесе удачу родині та прославить її.
І поки батьки в десяте розповідали цю дивовижну історію про те, як мені обрали ім’я, я згадувала ситуації, в яких я потерпала через це ім’я та терпіла насмішки однолітків. “Мелашка-промокашка” та “Мелашка-дерев’яшка” стали моїми постійними супутниками в повсякденному житті. Кожен день я приходила зі школи й вся в сльозах закривалась у ванній кімнаті, де годинами могла ридати від несправедливості.
– Чому ви назвали мене таким дивним ім’ям? Невже не можна було обрати звичайне? Дарина, Катерина чи Світлана, – запитала одного разу у батьків я.
– Про що ти говориш? Ми дали тобі красиве, рідкісне ім’я! Ти маєш пишатись ним! – відповіли мені батьки.
– Та ви ж навіть не самі його обрали! Як я можу пишатись ім’ям, яке псує мені все життя? Наді мною всі знущаються через нього в школі! – знов починаю плакати та тікаю з кімнати.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
В школі я закінчила всього дев’ять класів. І пішла в коледж, де, сподівалась, наді мною не знущатимуться через ім’я. Там всі зошити, конспекти та роботи я підписувала ім’ям Марина. І всім знайомим та друзям казала, що мене звуть Мариною. Навіть мій майбутній чоловік довго не знав мого справжнього імені.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Для себе я твердо вирішила, що зміню ім’я в документах. Сходила в паспортний стіл, дізналась, які документи потрібно заповнити. Я повідомила про своє рішення батькам, і, звичайно ж, воно їм не сподобалось.
– Що значить, ти хочеш змінити своє ім’я? – обурюється мама.
– Воно в тебе таке гарне, а ти нехтуєш ним? – приєднався до розмови тато.
– Невже ви не розумієте, що я страждаю через це ім’я? Наді мною знущалися аж до поки я не назвалась іншим
– Ти просто невдячна. В тебе таке красиве ім’я, а ти, – ображено видихнули батьки.
Але, якщо батьки не підтримали мене. То чоловік і друзі схвалили мою ідею. Тепер я офіційно Марина. Для коханого – Мариночка, Маринка. І, нарешті, я по-справжньому щаслива.
Однак батьки образились на мене і не розмовляють. Маю надію, що вони приймуть моє нове ім’я, зрозуміють, як це важливо для мене і наше спілкування налагодиться.
А як ви вважаєте, чи мала право дівчина змінювати ім’я?
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Я коли побачив свій дім – сльози в очах заблищали. От тобі й вдячність за моє добро. Чотири роки служив, а навіть жити тепер ніде
– Я тобі що худоба? Чи кіт, в котрого можна найголовніше забрати? – Моя дружина геть розум втратила, таке вимагає. Ну який чоловік би погодився
– Ти мусиш нам віддати дитину і гроші! В тебе ще буде сім’я! – Свекри мене шокували, і вони не збираються відступати
– Мамо, їдь назад з цим “щастям”! В мене чоловік – солідна людина, нащо нам такий сором! – Десять років я маму не бачила. І ще стільки ж не хочу
Розірвав заручини з Іриною за місяць до весілля. Адже побачив, як майбутня дружина “любить” мою маму, що аж ладна її здати в будинок літніх людей і ніколи не бачити!
Гидувала сидіти за одним столом зі свекрами, не хотіла їсти страви. Адже їх “стиль” життя мене дуже дивував та навіть відлякував
В 62 роки я зареєструвалась на сайті знайомств. Якби знала, чим це закінчиться – ніколи б не робила цього
– Та ти маєш стрибати від щастя, що тебе таку страшну взагалі хтось взяв! – Коли я побачила Вадима з валізою в себе на порозі – не повірила. Як можна так чоловіка не поважати
Я приїхала до свекрухи й побачила дітей з зібраними сумками. Спочатку не зрозуміла, що сталося. А тоді малі все розповіли
