Моя свекруха дуже хитра та корислива жінка. От, здається, що вона тобі хоче допомогти, добре діло зробити. А потім я ще й виходжу винна у всіх смертних гріхах.
Ольга Михайлівна живе у нашому районі, буквально через 3 зупинки. Цю квартиру колись нам віддала покійна бабуся Ростика, Царство їй Небесне. Ми зробили невеличкий ремонт, деякі меблі купили вживані на базарі, бо тоді грошей не дуже вистачало.
Біля нашого будинку є великий ТЦ. Там і Сільпо, кінотеатр, магазини з одягом, ресторанчики та ігрові кімнати. Тому ми часто ходимо туди з дітками на вихідні відпочити або ж просто на закупи.
У суботу я зібралася в магазин, аби купити продукти до святкового столу. Ще я пообіцяла синові, якщо він закінчить семестр без 9 – отримає омріяний планшет для ігор. Матвій так старався гарно вчитися, навіть не ходив з друзями на прогулянки. І тренер з футболу дуже хвалив мого сина, казав, що з Матвія вийде справжня зірка футболу.
Ну і до мене тоді зателефонувала свекруха:
– Я не можу говорити, збираюся.
– А куди?
– В магазин за продуктами і ще треба Матвієві купити…
– То почекай, я з тобою поїду.
Ну я думала, що свекруха допоможе мені вибрати якийсь гарний подарунок. Однак, у пані Ольги були вже свої плани.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Ми зайшли у Фокстрот, аби глянути на планшет. Консультант порадив мені гарну модель, яка коштувала не так багато. От я вже підходжу до каси, аби заплатити. І тут до мене підбігає свекруха та тримає в руках сковорідку:
– Дивися, яка гарна. Тут в неї спеціальне покриття, аби нічого не пригорало.
– Ага, і коштує так само.
– То на акції, треба брати. Купиш мені? То буде від тебе з Ростиком подарунок мені на свята.
Я глянула на цінник – а вона коштує 1 700 гривень.
– Ну в мене нема стільки. Я взяла на планшет, більше нема.
– То зроби розтермінування. Он, пише, що можна взяти в кредит.
Я розуміла, що свекруха просто так з цією сковорідкою не відстане. Довелося брати планшет у кредит, аби купити ту проклятущу сковорідку.
Але на цьому пані Ольга не заспокоїлася. Коли ми зайшли у Сільпо, то вона взяла окремий візочок і складала туди продукти. Які, до речі, недешеві – сир камамбер, брі, ковбасу, баночку лосося маринованого, оливки, крабові палички та консервований ананас.
Я пішла до каси, викладаю товар. У мене список продуктів був скромніше, брала дешеву рибку, макарони, пачечку сосисок, мак на кутю, масло. Деякі продукти мама обіцяла передати з села до столу.
– Ох, ну нарешті тебе знайшла на касі. Ти чого не сказала? Пані, нам все разом рахуйте, – каже свекруха та викладає на стрічку свої делікатеси.
Сума вийшла чималенька – майже 3 тисяч гривень.
– Я перепрошую, але в мене тільки 2 700 залишилося.
– Ну тоді вклади ті сосиски та рибу.
Касирка так глянула на мене, наче я їй хату спалила та на весь магазин крикнула “відміна”. Свекруха навіть оком не повела, швидко складала продукти в пакет.
Я тоді не хотіла влаштовувати скандал на весь магазин, дочекалася, поки ми вийдемо геть.
– А з якого це дива я маю платити за вашу сковорідку та продукти? Я хотіла синові планшет купити.
– А я маю голодна сидіти? У мене всі сковорідки старі, нормально не смажать.
– Ну так візьміть гроші та купіть. Я не повинна вам все давати.
Пані Ольга на мене образилася та поїхала додому геть. Звісно, встигла нажалітися на мене чоловікові. Бачте, послав їй Бог таку скупу невістку, яка не може їй навіть продукти купити.
– Марино, це ж моя мама. Ти знаєш, що вона мало заробляє.
– А про дітей ти подумав? Сам тоді виплачуй кредит за планшет. І обійдешся без вечері. Зате твоя мама радіє, бо має все в холодильнику.
Це вже не вперше свекруха так себе поводить. Якщо ми йдемо в кафе – то вона також напрошується. Апетит у неї великий, тому, відповідно, чек виходить в солідну суму. Якщо я їду на базар діткам купувати одяг, то вона і собі курточку чи чобітки дивиться нові. А я повинна одягати шкарпетки теплі, аби не промокало взуття.
Чоловік цього не розуміє і всіляко захищає маму. Знаєте, якби ще свекруха робила якісь дійсно гарні та гідні подарунки для онуків, то я б закрила очі. Але цього року на Миколая вона принесла тільки шоколадки та мандарини. І це все!
Зарплати у нас з чоловіком не дуже великі, я отримую 12, а Ростик 15, інколи 17. У нас ще й двоє діток, їх треба на ноги підіймати.
Боюся, що з такими забаганками свекруха нас у бідність зажене та залишить з голим місцем.
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!