Батьки розлучилися, коли мені було ще років 10 точно. Я тоді мало що пам’ятаю, бо була дитиною. Однак, вони часто сварилися через гроші, тато все дорікав, що на мене багато всього треба. І завжди казав, що можу обійтися.
Мені рідко перепадали солодощі, не їздила на екскурсії з класом, бо тато не хотів давати грошей.
І в 2010 році ми з мамою переїхали з Тернополя до Червонограда, там мешкали мої бабуся й дідусь. Я пішла в нову школу, знайшла нових друзів. Ми почали життя з чистого аркуша, як тоді казала мама.
А тато за всі ці роки жодного разу до мене навіть не зателефонував. Ні на свята, ні на дні народження та навіть не випускний не приїжджав. Спершу мені було дуже образливо, що він відмовився від мене. Думала, що це я була поганою дитиною і тато мене розлюбив. Але ось з часом, коли вже виросла, то якось не було потреби в татовій допомозі. Ну навіщо мені за ним гнатися, якщо він мене всі ці роки не помічав? Якби дійсно любив – хоча б писав чи дзвонив.
Зараз я проживаю у Львові, орендую тут квартиру. Маю класну роботу, гарних співробітників. Щовихідних провідую маму та стареньких. Привезу їм зі Львова гостинці, оплачую комунальні послуги.
Ну от всі ці 10 років для мене існувала тільки ця родина. Хоча я заздрила своїм однокласникам, що у них є тато. Але дідусь також чудово справлявся з цією роллю. Ми з ним гарно проводили час разом, він навчив мене кататися на велосипеді, рибалити (бо сам любив цю справу), грати у футбол. Але бабуся з мамою завжди казали, що він виховає “пацана”, а не дівчинку.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Однак, місяць тому татова родина вирішила про себе нагадати та зіпсувати нам життя.
Спершу дивною мені здалася бабуся. Раз приїжджаю в гості, а старенька захотіла перевірити мою книгу телефонних викликів та все розпитувала, хто мені міг дзвонити (якщо номер був незнайомий)
– Ба, ну це могли телефонувати кур’єри, співробітники чи просто номером помилилися. З ким не буває?
– Ага, ну звісно. А ну ще раз телефон покажи!
Знаєте, мені здавалося, що це просто якийсь розіграш. Немов мені не 23, а 5 рочків та бабуся хоче мене контролювати. І дідусь потім ще приєднався.
Тоді я не витерпіла та поставила ультиматум – або мені розповідають правду, або ж я ніколи не приїду в гості.
– Тато до тебе не дзвонив? – тихо запитує мама.
– А з якого дива він має телефонувати?
– Ти сядь, я тобі все розкажу.
Як виявилося, десь місяць тому захворіла інша бабуся, Олена. І тато почав тероризувати маму та стареньких дзвінками, аби вони далі гроші на лікування. Бо вони “винні”. Бачте, хто скільки років у шлюбі забезпечував маму та мене, хто давав гроші на продукти та одяг?
Я спершу не повірила. Але тоді мама показала смс-ки від тата “Подам на тебе до суду, якщо не віддаси борг”, “ти винна мені багато грошей”, “невдячна!”. І це ще була цензурна версія погрози. Тоді зрозуміла, чому старенькі так цікавилися моїм телефоном та смс-ками.
От не можу одного зрозуміти у цій ситуації – за 10 років розлучення тато тільки зараз про нас згадав?
І тільки через те, що треба гроші? Ну знаєте, мені це у голові не вкладається. Навіть смішно стає. Не могла подумати, що тато виявиться таким дріб’язковим чоловіком. Чому сам не може оплатити операцію?
Не зрозумійте мене не правильно, але я не хочу ніяк фінансово допомагати бабусі. Вона також про мене забула, хоча я була її онукою. Ну і зараз є. І з якого дива саме ми повинні давати гроші на лікування? Нехай самі заробляють і самі викручуються зі своїх проблем. Нам таких людей не треба рятувати. Треба було думати 10 років тому, а зараз його погрози мені до одного місця.
Я попередила маму, що якщо він ще раз зателефонує чи напише – нехай каже мені. У мене найкраща подруга працює адвокатом, вона допоможе вирішити ситуацію іншим шляхом. Якщо по-доброму ніяк не вийде.
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився з нами читач сторінки “Пошепки”. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними. Напишіть свою історію і команда наших редакторів поділиться нею з іншими читачами. Надсилайте на пошту poshepky.com@gmail.com
– У нас малі діти, ви не можете нас вигнати! – Я зробила добро, а зараз розплачуюсь за це. Не повторюйте моїх помилок
Надя помітила свого чоловіка. Він ніс красивий букет до лікарні. Однак, оминув її стороною та підійшов до незнайомої жінки.
Діти зворушили до сліз своїм сюрпризом, коли я приїхала із заробітків. У сина – золоті руки, а у невістки – серце
Майже 30 років я провела на чужині – працювала важко, аби синові купити квартиру та машину, підняти онучку на ноги. Та, як виявилося, вони мене жорстоко підставили з житлом
– Вітаю молодят та гостей. Мене ніхто не запрошував, але я не могла не прийти, щоб не сказати це! – почала промову Софія
– Якби не ваша Україна, я б ніколи до Польщі не поїхала! – Я записалась до Лєни на манікюр, бо вона українка, та так пошкодувала
Довго я не могла оговтатися від втрати чоловіка, та тоді прийшла свекруха й ошелешила мене. Такого від неї я не чекала
Втекла з Харкова до рідної хати на Рівненщину. Хто ж знав, що хлібом-сіллю мене ніхто й не збирався зустрічати
– Я ж ще не стара і цілком здорова! – Коли я розповів мамі про свій план, вона страшенно образилась і тепер не хоче зі мною говорити
