Ця історія може викликати багато обурення, але я хочу висловити свою думку.
Прочитала сьогодні статтю про багатодітну сім’ю, яка прийшла ночувати в мерію, бо не мають власного житла.
Це все супроводжувалося історіями про те, скільки у них труднощів, вісім дітей — їсти нема що. Барак, в якому жила сім’я, розпався, а влада обіцяє нове житло лише через три роки
Автор неодноразово вказує, що дуже шкода сім’ю і дітей.
Але хіба це не їхні проблеми? Чомусь, коли у мене немає змоги, я не планую дітей. Навіщо було народжувати? А потім просити допомоги? Дітей дійсно шкода, адже вони не винні, що у них такі безголові батьки.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Їхнє виправдання: “Ми дуже любимо дітей”. Я теж люблю, і не одна жінка до нестями хоче ще діток. Але ми ж не народжуємо, якщо не можемо забезпечити хороше життя зараз, не говорячи про майбутнє. В чому проявляється ваша любов: народити та кинути дітей на напризволяще долі?
Ще одна жахлива історія: “В Ольги та Олега є п’ятеро дітей і недобудований будинок, але немає роботи та грошей”. Так навіщо, бідні діти ж страждають. Вони недалеко від цього дому винаймають житло, бо не мають змоги завершити будівництво!
“Восени чоловік залишився без роботи. Зараз він стоїть на біржі праці, отримує допомогу з безробіття та пару тисяч маємо з допомоги на дітей. Ось і весь сімейний бюджет. На винаймання житла вже нічого не залишається..”
І далі просять зібрати їм гроші, щоб добудувати свій будинок.
Чому я маю тяжко працювати зранку до ночі, платити податки, а робота цих людей завершуються на народженні дитини. Це несправедливо. Батьки просто заробляють на своїх чадах, а дітей дійсно жаль.
Ви як ставитеся до таких сімей?
– У нас малі діти, ви не можете нас вигнати! – Я зробила добро, а зараз розплачуюсь за це. Не повторюйте моїх помилок
– Не хочу я зіпсовану дівчину! – Мені 34 роки і я ніяк не можу знайти собі дружину. Все тому, що добрих і чистих дівчат просто нема
Діти зворушили до сліз своїм сюрпризом, коли я приїхала із заробітків. У сина – золоті руки, а у невістки – серце
– Якби не ваша Україна, я б ніколи до Польщі не поїхала! – Я записалась до Лєни на манікюр, бо вона українка, та так пошкодувала
Довго я не могла оговтатися від втрати чоловіка, та тоді прийшла свекруха й ошелешила мене. Такого від неї я не чекала
– Якщо ти мені бажаєш щастя, то підтримаєш! – Я сподівався, що батьки мене зрозуміють, та вони почали проти мене бунт
В усіх моїх бідах винна моя мама! І я кажу це цілком серйозно! 16 років тому вона мене з Аллою розлучила і з того все й почалось
– У мене є рідна мама. Чого я повинна твоїй носити каву в ліжко? Ти її син, сам прислуговуй!
Втекла з Харкова до рідної хати на Рівненщину. Хто ж знав, що хлібом-сіллю мене ніхто й не збирався зустрічати
