Президент Гарварду вважав їх бідними, не гідними перебувати в престижному університеті. Ох, знав би він тоді, хто перед ним сидить …
Складно впізнати їх на цій фотографії, якщо не знаєте історію повністю і не намагалися колись самі в це заглибитися.
Жінка в вицвілому платті, в супроводі свого чоловіка, одягненого в скромний костюм, зійшли з поїзда на Бостонському вокзалі і попрямували до офісу президента Гарвардського університету.
Їм не була призначена зустріч. Секретар з першого погляду визначив, що таким провінціалів нічого робити в Гарварді.
– Ми б хотіли зустрітися з президентом, – сказав чоловік низьким голосом.
– Він буде зайнятий цілий день, – сухо відповів секретар.
– Ми почекаємо, – промовила жінка.
Протягом декількох годин секретар ігнорував відвідувачів, в надії, що в якийсь момент вони розчаруються і підуть. Однак, переконавшись, що вони нікуди йти не збираються, він все ж таки зважився потурбувати президента, хоча дуже цього не хотів.
– Може, якщо ви приймете їх на хвилинку, вони швидше підуть?», – запитав він у президента.
Той з обуренням зітхнув і погодився. У такої важливої людини як він, точно немає часу приймати у себе людей одягнених в вицвілі картаті сукні і бідні костюми.
Коли відвідувачі увійшли, президент, з суворим і зарозумілим виглядом подивився на пару. До нього звернулася жінка:
– У нас був син, протягом одного року він навчався в вашому університеті. Він любив це місце і був дуже щасливий тут. Але, на жаль, рік тому несподівано помер. Мій чоловік і я хотіла б залишити про нього пам’ять на території університету.
Президент зовсім цьому не зрадів, а навіть навпаки став роздратованим.
– Пані! – зарозуміло відповів він, – ми не можемо ставити статуї всім, хто навчався в Гарварді і помер. Якби ми робили так, то це місце скидалося б на кладовище.
– Ні, – поспішила заперечити жінка, – ми не бажаємо встановлювати статую, ми хочемо побудувати новий корпус для Гарварду.
Президент оглянув вицвіле картате плаття і бідний костюм і вигукнув:
– Корпус! Ви уявляєте, скільки коштує один такий корпус? Всі Гарвардські будівлі коштують понад сім мільйонів доларів!
Жінка помовчала.
Президент посміхнувся. Нарешті вони підуть!
Жінка повернулася до чоловіка і тихо сказала:
– Так мало коштує побудувати новий університет? Чому ж тоді нам не побудувати свій університет?
Чоловік ствердно кивнув.
Президент Гарварду зблід, він виглядав розгубленим.
Містер і місіс Стенфорд встали і вийшли з кабінету.
Вони заснували в Пало-Альто, в Каліфорнії в пам’ять про свого улюбленого сина університет, який має їхнє ім’я – Стенфордський університет.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
З Вікіпедії:
Стенфордський університет – приватний дослідницький університет, один з найпрестижніших в світі інститутів, що займає верхні позиції в численних академічних рейтингах вузів США і світу.
У 2011 році Стенфордський університет зайняв другу позицію в Академічному рейтингу університетів світу, п’яте місце в рейтингу кращих вузів США за версією Forbes, четверте місце в національному рейтингу від видання Washington Monthly і п’яте місце в рейтингу US News & World Report.
Розташований біля міста Пало-Альто (60 км на південь від Сан-Франциско), штат Каліфорнія, США.
Заснований в 1891 році залізничним магнатом, сенатором США і колишнім губернатором Каліфорнії Леландом Стенфордом і його дружиною Джейн Стенфорд. Університет названий на честь їхнього єдиного сина Леланда Стенфорда (молодшого), який помер в 1884 році і не дожив до 16-річчя. Стенфорд вирішили присвятити університет своєму єдиному синові, і Леланд сказав дружині: «Діти Каліфорнії будуть нашими дітьми».
Що думаєте?
Виплачую кредит за квартиру, купую продукти та виховую сина. А чоловік тим часом віддає всю зарплату своїй мамі.
– Ох, любі дітки, обирайте квартиру, котру хочете! Я вам подарую! – На весіллі свекруха так гарно заливала. Та минув рік і вона передумала. Ви не уявляйте, як вона це пояснила
Знайшла у чоловіка квитки з готелю в Буковелі. Хоча знала, що у ті дати він був “у відряджені”
Я все чекала, що мама гроші з Італії нам привезе, так раділа, що вона приїхала. А вона такий сюрприз зробила, досі не можемо відійти
Вирішила переписати хату на сусідку. Можете думати, що я погана мати, але вважаю, що вчинила справедливо. Діти на це заслужили!
Я 2 тижні прала одяг руками в тазику. Зате у свекрухи новенька посудомийка і холодильник. Хоча чоловік казав, що грошей нема!
Мама та подруги радять не розлучатися з чоловіком та перетерпіти зраду. Адже мій Роман на фронті отримує чималі бойові, всю зарплату мені віддає. Але хіба можна через гроші закрити очі на такий підлий вчинок?!
– Давно в квартирі треба зробити, бо тут вже й таргани не витримують жити. А ти взяла і знову купила собі путівку на море? Геть збожеволіла чи що?!
Батьки гадали, що я закінчу університет з червоним дипломом і стану відомим професором. Однак, новина про поповнення у родині їх дуже засмутила.
