З теплом згадую своє дитинство, а особливо період новорічних свят. Ми з батьками приїжджали до бабусі в гості, за столом збиралася вся моя родина. Так було добре на душі. Дядько завжди підкидував мене на руках, тітка казала, що я така доросла і красива. А з братиками та сестричками ми робили сніговика, спускалися з гірки.
І коли вийшла заміж за Андрія, то думала, що ми продовжимо з ним такі “традиції”. Ох, якби я зала, що за подаруночок його родичі.
А все почалося з минулого Нового року. Я на свою дурну голову вирішила запросити його батьків та сестру з чоловіком до нас у гості. Цілий день крутилася на кухні, як той вуж, купила племінникам солодощі та іграшки, навіть дістала святковий сервіз.
– У тебе в салаті мало солі, це ти так завжди готуєш? – косо на мене глянула свекруха.
Я не знала, що відповісти, тому хутчіше принесла до столу сільницю.
– Крем такий на десерті жирний, я краще не куштуватиму. Не хочу наїсти собі зайві калорії, я за фігурою слідкую, – фиркала невдоволено зовиця.
Її чоловік був нічим не гірший – критикував наш ремонт:
– Видно, що у вас дешеві вікна, бо у спину дує. А ще підлога крива, бачиш, там стик дощок пішов. І де ви таких горе-майстрів знайшли?
Вже під кінець вечора я взагалі пожаліла, що покликала їх у гості. Хотіла гарно відсвяткувати новий рік – а отримала тільки докори та клеймо “погана господиня”. І ніхто не хотів мені допомогти.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Потім ми поїхали на Різдво до свекрухи та бабусі у село. Я приготувала домашню кутю, додала горішки та різні сухофрукти.
– Господи, це що за помиї? – бідкалася свекруха.
– Кутя..
– Ми таке не їмо? Хто додає у таку страву сухофрукти? Ти що, небоговірна? – лається зовиця.
Я поставила свою кутю в холодильник, можливо, хтось все-таки продегустує. Але наступного дня помітила її у смітнику. Тоді ми поїхали додому, ні з ким не попрощалися. Олег намагався мене заспокоїти, бачив, як боляче і ніхто не цінує мою турботу.
І ось минулого місяця у мене було день народження. Планувала святкувати у ресторані, якраз відкрили новий заклад біля нашого дому. Знову крутитися з ранку до ночі, а потім почути докори свекрухи? Ні, дякую, не треба.
З Олегом обрала меню, замовили торт у кондитерській та забронювали музикантів на вечір. Зателефонувала до свекрухи, щоб запросити на свято.
– А що це ти настільки не вмієш готувати, що вирішила чужим людям заплатити? – насміхається вона.
“Та у неї такі кулінарні шедеври, що навіть куштувати страшно” – чую, як у слухавку шепоче зовиця.
І тоді я не витримала. Знаєте, тато навчив мене завжди давати здачу кривдникам. І бити не кулаками, а словами.
– Якщо вам так не подобається, то можете навіть носа не пхати у ресторан. Без вас це святкування пройде на ура. Не подобається, як я готую? А ви хто такі? Визнані кулінари? Досвідчені шеф-кухарі? Повірте, такий горе-господинь, як вас навіть у будку з шаурмою не візьмуть працювати! – і кинула слухавку.
Звісно, що на моє день народження ніхто з родини чоловіка не приїхав. І Слава Богу! Бачити таких дуреп, як свекруха та зовиця, не хочу. Можливо, варто їм щось підсипати наступного разу щось у салат? Наприклад, засіб від діареї. Щоб вони точно ніколи в житті не забули моє “смачненьке” частування.
А що б ви зробили з такими родичками? Можливо, варто почати стосунки з чистого аркуша?
– Не хочу я зіпсовану дівчину! – Мені 34 роки і я ніяк не можу знайти собі дружину. Все тому, що добрих і чистих дівчат просто нема
– Мамо, тут така справа, моя дівчина вагітна! Але в нас все серйозно, ти не думай! – Коли син мені це сказав, я злякалась. Та гірше стало, коли він нас зі своєю Танею познайомив
Раніше ми з сестрою й братом були найріднішими. Та після смерті матері все змінилося. Тепер я їх знати не хочу
– То якщо він військовий, то все йому треба пробачати? – Мені набридло вдавати, що Сергій ідеальний лише тому, що він на фронті був
– У мене є рідна мама. Чого я повинна твоїй носити каву в ліжко? Ти її син, сам прислуговуй!
– Це найкращий вихід і я зовсім не проти! – Ми довго старалися народити дитину, та завагітніти дружина не могла. І тоді я вигадав вихід
– Якщо ти мені бажаєш щастя, то підтримаєш! – Я сподівався, що батьки мене зрозуміють, та вони почали проти мене бунт
– Як я жінка з немалою вагою та проблемними ногами маю вилізти на верхню полицю в потязі. Ще й в таку спеку – думаю собі.
“У нас в сім’ї є традиція називати дівчат в честь їхніх бабусь”. Я шокований тим, яке ім’я придумала дружина нашій дитині!
