Моїй Насті цьогоріч виповнилось 22 роки, вона закінчує інститут. Ще раніше вона казала, що має серйозного хлопця, та я не зважала. Ну, які можуть бути серйозні стосунки в такому віці. Утім, минуло пів року, донька подзвонила і заявила:
– Ми приїдемо на вихідні. Хочу тебе з Олегом познайомити!
Я не знала – радіти чи ні. Адже для весілля ще надто рано. Нащо поспішати. Свого часу я так поспішила. От і народила Настю в 19 років, а в 20 вже залишилась сама. Бо її татко не був готовий до обов’язків. Молодим і безголовим я уявляла й обранця моєї Насті. Тому неабияк здивувалась, коли побачила поряд зі своєю дитиною статного дорослого чоловіка, фактично мого ровесника.
– Мамо, це Олег!
– Твій?
– Так, мій, вже наречений!
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Я не могла повірити. Та врешті ми сіли за стіл і почали говорити. Моєму майбутньому зятеві 38 років, всього на три роки молодший за мене. І він справді неймовірно цікавий і веселий. Ми проговорили весь вечір і пів ночі. Донька й слова вставити не могла, адже вона просто з іншого світу, не розуміє наших жартів і тем. Наступного дня молоді поїхали, а в мене залишився страшний осад. Річ у тім, що саме про такого чоловіка я мріяла все життя. Та так його й не зустріла.
Вочевидь, Олег теж побачив в мені близьку душу. Адже минуло кілька днів і він мені написав. Ми почали листуватися і так триває вже доволі довго. Настя про це не знає. Та днями її наречений написав мені, що якби ми зустрілись першими – все було б інакше.
Мені здається, що я мушу все це пояснити Насті. Врешті, це ж може бути мій останній шанс на кохання. А вона ще молода, знайде іншого. А ви як гадаєте?
– Не хочу я зіпсовану дівчину! – Мені 34 роки і я ніяк не можу знайти собі дружину. Все тому, що добрих і чистих дівчат просто нема
– Мамо, тут така справа, моя дівчина вагітна! Але в нас все серйозно, ти не думай! – Коли син мені це сказав, я злякалась. Та гірше стало, коли він нас зі своєю Танею познайомив
Раніше ми з сестрою й братом були найріднішими. Та після смерті матері все змінилося. Тепер я їх знати не хочу
– То якщо він військовий, то все йому треба пробачати? – Мені набридло вдавати, що Сергій ідеальний лише тому, що він на фронті був
– У мене є рідна мама. Чого я повинна твоїй носити каву в ліжко? Ти її син, сам прислуговуй!
– Це найкращий вихід і я зовсім не проти! – Ми довго старалися народити дитину, та завагітніти дружина не могла. І тоді я вигадав вихід
– Якщо ти мені бажаєш щастя, то підтримаєш! – Я сподівався, що батьки мене зрозуміють, та вони почали проти мене бунт
– Як я жінка з немалою вагою та проблемними ногами маю вилізти на верхню полицю в потязі. Ще й в таку спеку – думаю собі.
“У нас в сім’ї є традиція називати дівчат в честь їхніх бабусь”. Я шокований тим, яке ім’я придумала дружина нашій дитині!
