Вже через декілька тижнів я з дітками повертаюся в Україну, у рідні Чернівці. Майже 6 місяців прожила у Англії, невеличке місто перед столицею та мені є про що розповісти.
Отож, в березні ми виїхали до свекрухи, вона вже 20 років проживає в Англії. Це чоловік скомандував – йому буде спокійніше, якщо ми туди поїдемо. Я не стала перечити.
Але мене вистачало тільки до вересня, більше тут жити не можу.
Адже ніяк не звикну до побуту англійців, їх дивних правил та ритму життя.
Перше, що мене здивувало – житло. Звісно, тут всі будівлі старовинні, зі своєю історією та загадкою. Але вікна дуже маленькі, одинарні. Які до того ж пропускають холодний вітер. Якщо ви хочете змінити дизайн зовнішньої сторони будинку – то треба постаратися, набігатися по всіх міських установах. І не факт, що вам підпишуть папери.
Ось випливає і наступна проблема – нема центрального опалення. Моя свекруха у кожній кімнаті поставила пересувні батареї, які вмикаються у розетку. Каже, що дуже зручно, але я тут нічого такого не бачу. Може трапитися коротке замикання, перегорить електрика, пожежа. До речі, комунальні послуги у них ой які дорогі. Тому свекруха вже звикла жити в “холоді”, а я носила дві пари шкарпеток та колготки поверх штанів. Ще не вистачало рукавичок!
Замість штори чи тюлі – жалюзі. Я взагалі не прихильник такого “інтер’єру”, адже вони ніяк не захищають кімнату від сонця. Збирають багато пилюки, яку потім важко відмити та протерти. А ще ти в кожного перехожого, немов на долоні. Ніякого приватного життя.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Крани на кухні – це просто додаткове коло пекла. Адже у них нема одного змішувача на дві води, а все окремо. Тобто, два крани для холодної та гарячої води. Я не могла нормально руки чи посуд помити – або ллє крижана вода, або ж окріп. А це дуже шкідливо для шкіри!
До речі, щодо приватного життя – здається, що англійці нічого не приховують та ви можете легко потрапити в будинок. От у нас, українців, можуть буди такі масивні, дерев’яні або ж металеві двері. А в англійців такі, що на доброму слові тримаються. Скляні, з дуже легкого пластику. Один різкий рух – і в них вже дірка. Здається, вони свято вірять, що злодії ну точно не зайдуть до них!
Останнє, що мене найбільше здивувало – це те, як вони рахують поверхи. От у нас йде перший, другий, третій. А в англійців існує ще “нульовий” або “наземний поверх” Тобто, у нас – перший, а в них – нульовий. Я декілька днів не могла звикнути до такої дивної системи, тому часто плутала квартири та стукала до сусідів. Звісно, на дверях ніколи ніхто не прикріплював номери квартири.
Тому я переконалася, що не таке казкове життя закордоном, як його показують у серіалах чи фільмах. Кращої країни, ніж наша Україна, не було, нема та не буде!
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився з нами читач сторінки “Пошепки”. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними. Напишіть свою історію і команда наших редакторів поділиться нею з іншими читачами. Надсилайте на пошту poshepky.com@gmail.com
Де б Ви хотіли жити? Чи переїхали Ви за кордон у зв’язку з останніми подіями?
Я коли побачив свій дім – сльози в очах заблищали. От тобі й вдячність за моє добро. Чотири роки служив, а навіть жити тепер ніде
– Я тобі що худоба? Чи кіт, в котрого можна найголовніше забрати? – Моя дружина геть розум втратила, таке вимагає. Ну який чоловік би погодився
– Ти мусиш нам віддати дитину і гроші! В тебе ще буде сім’я! – Свекри мене шокували, і вони не збираються відступати
– Мамо, їдь назад з цим “щастям”! В мене чоловік – солідна людина, нащо нам такий сором! – Десять років я маму не бачила. І ще стільки ж не хочу
Розірвав заручини з Іриною за місяць до весілля. Адже побачив, як майбутня дружина “любить” мою маму, що аж ладна її здати в будинок літніх людей і ніколи не бачити!
– Як я жінка з немалою вагою та проблемними ногами маю вилізти на верхню полицю в потязі. Ще й в таку спеку – думаю собі.
Гидувала сидіти за одним столом зі свекрами, не хотіла їсти страви. Адже їх “стиль” життя мене дуже дивував та навіть відлякував
В 62 роки я зареєструвалась на сайті знайомств. Якби знала, чим це закінчиться – ніколи б не робила цього
– Та ти маєш стрибати від щастя, що тебе таку страшну взагалі хтось взяв! – Коли я побачила Вадима з валізою в себе на порозі – не повірила. Як можна так чоловіка не поважати
