Печемо його вже років 20))) Назви не знаю, нам цей рецепт дала дівчина Наталя, тому у нас він під такою назвою підноситься)))
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Складові:
- яйця – 2 шт.,
- цукор – 1 ст.,
- кефір – 1 ст.,
- варення – 1 ст. (ожина, чорна смородина, слива або чорниця),
- соди – 2 ч.л.,
- 2 скл. борошна.
Крем для торту:
- сметана – 2 скл.,
- цукор – 1 / 2-1 скл.
Приготування:
Для торта візьмемо 2 яйця, збити, додавши 1 склянку цукру. Додамо одну склянку кефіру, одну склянку яблучного повидла, дві склянки борошна, 2 чайні ложки соди. Випечемо 2 коржа при температурі 180 гр. і розріжемо їх на пластини (горизонтально, я завжди користувалася для цього натягнутою ниткою).
Зіб’ємо дві склянки густої сметани і 0,5 склянки цукрової пудри. Коржі промажемо сметанним кремом і поставимо торт просочуватися в холодильник.
Можна покласти між коржами якісь фрукти, ягоди (часто кладемо банани кружечками і журавлину).
Я зазирнув в сумку дружини і очманів! От так сюрприз мені кохана підготувала, нічого не скажеш
– Луганск – не Украина! Там нам будет лучше! – кричав друг в 2014 році. Уявіть собі моє лице, коли я зустріла його в Тернополі через 8 років…
– Зрадив тоді – зрадить і зараз! – запевняла подруга. Роки уявляла зустріч зі Степаном. Хотіла усім ризикнути заради нього
Я прожила рік з всиновленою дитиною та вирішила повернути її у сиротинець. Адже зрозуміла, що точно не буду щасливою матусею та не порадую чудове дитинство Іванкові
Гортала Фейсбук, як раптом бачу фото, де син одягає обручку своїй Жені. Мені очі на лоба полізли!
Я вперше стала мамою в 53 роки. Та то ще квіточки – я уявлення не маю, хто батько цієї дитини
Я виховувала дітей чоловіка як рідних, а на випускний старшого сина раптом з’явилася його біологічна мати. Затамувавши подих, я чекала на реакцію сина
– То он які ви тут патріоти? – Я їхала по роботі до Чернівців. Мене відправили у відрядження. Та в потязі сталося те, що я ніколи не забуду
Мама застерігала перед весіллям, що я з таким “чоловіком” щасливою довго не буду. І от минуло 14 років та я нарешті зрозуміла, що мама мала тоді на увазі. Шкода, що час повернути ніяк вже не можна
