Потім скажуть, що треба схуднути. Потім – що треба енергійніше рухатися і дивитися веселіше! Оптимістично. І не скаржитися. Змінити зачіску треба. Прочитати модну книгу і фільми для саморозвитку подивитися. А коли схуднеш, зміниш зачіску, одягнеш інші речі і почнеш оптимістично посміхатися, скажуть, що ти занадто старий. І що тоді робити?
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Так один чоловік сказав дружині, з якою двадцять п’ять років прожив. Коли вона в спортивному модному костюмчику крокувала з ним в важкому поході з важким рюкзаком за спиною. Все життя вона худла, надривалася в спортзалі, качала прес і робила стрижки; як чоловікові подобалося. І дивилася фільми, які йому подобалися. І читала книги, які він рекомендував. А у відпустці сплавляли по річках і повзали по горах.
І вечорами біля багаття, відмахуючись від комарів, співала бардівські пісні під гітару. Чоловік любив саме так проводити відпустку. Ось дружина все робила так, як йому подобалося. Слухала критику. Старалася. А потім він розсердився, що вона повільно йде з рюкзаком. І сказав: ти занадто стара!
І що робити з такою критикою? Це не вага і не зачіска. Не новий фільм про космічну свідомість, який можна подивитися. П’ятдесят п’ять років нікуди не дінеш. І стає важко тягнути рюкзак і перти по гущавині, співаючи пісні … Чверть століття людина все робила, як хотіла інша людина – заради збереження шлюбу. Щоб любили. Щоб розуміння було!
А потім чоловік широкими швидкими кроками крокував далеко вперед. А вона сиділа на рюкзаку і плакала – вона дуже втомилася. Як маленький сивий гномик, сиділа в лісі і плакала. Без всякого оптимізму. Тому що прожила не так, як хотіла: морила себе голодом, потіла в спортзалах, бродила по тайзі і повзала по горах у відпустці.
А хотіла зовсім іншого: тихих вечорів на морі, пиріжки пекти, ходити іноді в кіно на мелодрами, носити довге волосся, на дивані лежати зрідка з книжкою, в театр ходити в красивому платті …
Вона прожила не своє життя. Вона робила, як чоловікові подобалося. Вона не хотіла його втратити! А він назвав її старою і кинув в лісі – чому вона так повільно тягнеться? Вона дійшла до електрички; кинула в лісі важкий рюкзак. На квиток вистачило, і то добре. Їхала, дивилася в каламутне скло на похмурий ліс, з якого вибралася дивом …
Вона вибралася. А хтось ні. І досі худне, стрижеться, відпочиває і їсть не так, як хочеться; а так, як треба іншим. Це даремно. Тому що потім все одно можуть кинути в лісі; тому що ми занадто старі і повільно тягнемо рюкзак …
Ганна Валентинівна Кірьянова
Згодні зі словами автора?
– Мамо, тут така справа, моя дівчина вагітна! Але в нас все серйозно, ти не думай! – Коли син мені це сказав, я злякалась. Та гірше стало, коли він нас зі своєю Танею познайомив
– Не хочу я зіпсовану дівчину! – Мені 34 роки і я ніяк не можу знайти собі дружину. Все тому, що добрих і чистих дівчат просто нема
Раніше ми з сестрою й братом були найріднішими. Та після смерті матері все змінилося. Тепер я їх знати не хочу
– То якщо він військовий, то все йому треба пробачати? – Мені набридло вдавати, що Сергій ідеальний лише тому, що він на фронті був
– Це найкращий вихід і я зовсім не проти! – Ми довго старалися народити дитину, та завагітніти дружина не могла. І тоді я вигадав вихід
– Як я жінка з немалою вагою та проблемними ногами маю вилізти на верхню полицю в потязі. Ще й в таку спеку – думаю собі.
Гидувала сидіти за одним столом зі свекрами, не хотіла їсти страви. Адже їх “стиль” життя мене дуже дивував та навіть відлякував
В 62 роки я зареєструвалась на сайті знайомств. Якби знала, чим це закінчиться – ніколи б не робила цього
“У нас в сім’ї є традиція називати дівчат в честь їхніх бабусь”. Я шокований тим, яке ім’я придумала дружина нашій дитині!
